— У 2008 році я працював у шоу барабанщиків. Нас запрошували на різні масові заходи і жадали інтерактиву, тож ми влаштовували конкурси з барабанами. У 2010 році я провів перше барабанне коло, інформацію взяв з ютубу.

Тоді я вже знав, що всі метри в цій сфері — американці, а згодом дізнався і про Артура Халла. Він придумав і запатентував барабанне коло як ефективний інструмент створення та посилення команди. Коло використовує барабани та голоси, щоб поєднувати людей. У світі цей формат став доволі популярним.

І раптом виявилося, що Артур Халл приїздить в Україну, єдину з країн колишнього СРСР. Тобто він не був ані у прибалтійських країнах, ані у росіян, але погодився приїхати до Києва. Я потрапив на триденний майстер-клас і загорівся ідеєю.

Зрозуміло, для старту потрібні гроші — десь дві тисячі доларів, щоб придбати хоча б 20 інструментів. Запропонував колегам, ніхто не відгукнувся, тож я сам вклав необхідну суму. Купив інструменти і почав працювати. Спочатку на ентузіазмі, а перше комерційне коло провів у 2011 році. Заробив тисячу гривень, 300 заплатив фотографу, 300 — відеооператору, 200 — асистентам. Отже заробив менше, ніж фотограф на моєму івенті.

За ці роки я провів близько 500 барабанних кіл.

Цікавий факт: часто в міжнародних компаніях хтось з керівництва їде за кордон і там бере участь у барабанному колі. Повертається, очі горять, і вимагає терміново провести такий захід тут. Знаходять і запрошують мене.

Якщо в компанії співробітники — машини, які можна поексплуатувати та викинути, там точно не будуть проводити барабанне коло. На щастя, зараз все більше компаній з іншою філософією. Для співробітників це спільний досвід, разом пережиті відчуття та емоції.

Але необов’язково чекати, поки твоя компанія організує барабанне коло. Часто буває, людина десь почула і вирішує спробувати, що воно таке. Приходять до мене. Я маю балансувати, щоб дати щось кожному індивідуально і групі в цілому. Однак не всі готові працювати на загал, на всю групу. Дехто хоче отримати щось лише для себе. Такі скоріш за все після першого разу не повернуться. Інші прийдуть знову.

Звісно, мені ще треба багато чому вчитися. Іноді заграюся сам: оскільки дуже люблю барабани, забуваю, що мав би бути не учасником, а ведучим.

Всі мої інструменти — перкусійні. Зараз маю близько 250 барабанів та 250 інших інструментів.

Найпростіший та мабуть найбільш розповсюджений барабан на сьогодні — джембе. Грати на ньому може взагалі будь-хто. Думаю, це тому, що джембе — африканський барабан, а африканці люди доволі прості.

До 2014 року я постійно купував інструменти, а далі настала криза. Я вже не міг купувати в такій кількості, як раніше, але мав амбітну мету — коли-небудь провести коло на 500 учасників. Тоді я звернувся до спеціалістів-технологів, вони вивчили питання і допомогли організувати власне виробництво джембе.

Перші інструменти робив сам, кілька років доводив до розуму технологію. Потім навчив процесу майстрів. Думаю, за цей час ми зробили десь пів тисячі інструментів. Зараз якщо ви побачите на якомусь фестивалі в Україні джембе, то майже напевно то будуть інструменти нашого виробництва.

Чи можна мати барабан вдома і не наражатися на сварку з сусідами? Так. Перкусійний барабан — далеко не найпроблемніший з інструментів. Тож українці купують наші джембе і займаються вдома. Тим більше звуковидобування — це лише частина заняття, вчити ритми, працювати над постановкою рук ніхто не заважає. Для гри можна підкладати під барабан рушник чи приглушити звук іншими способами.

Моє побажання — спробуйте! Забудьте, якщо колись чули, ніби вам ведмідь на вухо наступив. Просто спробуйте і знатимете, ваше це чи ні.

Від авторки:

Коли я задумала цей матеріал, написала Денису. І отримала відповідь: перш ніж щось питати та писати, маю сама пройти барабанне коло, відчути, що воно таке. Я прийняла виклик, тим більше, як раз маю віддавлене ведмедем вухом. Тож було цікаво, наскільки мені зайде чи не зайде цей формат.

Десяток людей і сам ведучий з асистенткою зібралися у суботу у невеличкій студії. Хтось тут втретє, хтось вп’яте, я і ще одна дівчина — новенькі.

Почали зі знайомства та короткої бесіди. Кожен говорив кілька слів про те, навіщо прийшов та чого очікує. Інна хотіла складних ритмів, Тимофій — грати без напряга. Для Артема музика — такий простір, в який можна потрапити або ні. Він сподівався потрапити. Оля не ставила ніякої мети. Просто вона вчора впала з самоката, їй було сумно і подумала, що барабанне коло допоможе трохи виправити ситуацію. Катя, яка прийшла вперше, давно чула про коло і вирішила, що час настав. Аня хотіла спробувати щось нове, Олег приходить з сином-підлітком заради гарної компанії та атмосфери.

Я чесно зізналася, що все почуте планую використати для статті. Спитала дозволу учасників. «Спочатку вимкни диктофон, сядь в коло і візьми інструмент, — сказали мені. — А коли заняття закінчиться, поговоримо».

Ми трохи розім’яли руки та плечі, послухали пояснення тренера і почали видобувати звуки. Було складно. Я не відразу правильно взялася за інструмент, але відсидітися не дали: показали, як правильно тримати джембе, втягли в загальний процес. В якусь мить навіть зловила кайф від цих ритмічних ударів по поверхні інструменту та легкого гулу, яким він відгукувався в руках.

Ми міняли інструменти, виконували вправи від ведучого, імпровізували. І тоді кожен заглибюлювався в себе, а потім вливався (чи ні) у загальний ритм.

Наприкінці заняття знову висловилися. Комусь бракувало імпровізації, хтось спіймав власний момент істини. Я чесно зізналася, що було страшно. Страх помилки майже не давав розслабитися, а ще було дуже соромно помилятися, адже я була не сама: робитиму щось не так — і підведу групу, зіб’ю нормальних людей з настрою. Відчувала себе дерев’яною поряд з ними, такими розслабленими. Я ж бачила, як відверто вони кайфували, а мені вдалося спіймати таке відчуття лише на дуже короткі миті.

Мене вислухали, заспокоїли і розповіли, що схожий страх переживав кожен, а потім покликали на каву. З Інною, Олею та Тимофієм ми говорили про смішне і серйозне, додали один одного в друзі в фейсбуці, а в кінці домовилися зустрітися ще — у колі чи за кавою.

Чи піду на барабанне коло знову? Чесно скажу: не впевнена. Але залюбки б побарабанила наодинці з собою. Бо щось таки в цьому є. Затягує.

Світлана Максимець,

weekend.today

Так начался сегодняшний барабанный круг. Сегодня у меня была ритмотерапия.

Барабан едва ли не единственный музыкальный инструмент, играть на котором легко может научиться любой человек независимо от возраста, пола, наличия слуха и музыкальных способностей. Кроме того, барабан – это уникальное средство общения, которое без слов, с помощью только ритма оживляет сердца.

Если говорить о личности, то, когда человек садится за барабан, у него меняется внутреннее состояние. Мозг начинает работать по-другому. Игра на барабанах – это игра с координацией. Мозг хочет одно, а руки не слушаются. Начинается борьба. Когда человек начинает играть на барабанах, все мысли отходят на задний план. На первый план выходит барабан, звук барабана, тактильные ощущения. Человек просто отключает мысли, у человека отдыхает мозг, сам он погружается в собственные чувства. Многие просто закрывают глаза и впадают в легкий транс. Такое состояние помогает отдохнуть не только мозгу, но и телу. Если говорить о коллективе, здесь присутствует целый комплекс интересных моментов.

Совместная игра невозможна без взаимодействия, без помощи друг друга. Участники ансамбля не могут играть каждый свою музыку. Когда люди начинают совместно играть на барабанах, создается единый коллектив, оркестр. Создается визуальный и аудиальный контакт. Люди начинают смотреть друг на друга и слушать друг друга. Самое интересное, когда играешь на барабане, слушаешь не только себя, но и окружающих, чтобы дополнить ансамбль, который звучит. Развивается внимательность. Человек должен за всем следить и быстро реагировать на какие-то ситуации.

По своей природе барабанные ритмы воздействуют на человека в наибольшей степени, в отличие от других инструментов, так как звуки барабанов имеют сильно сконцентрированный волновой эффект (эффект выстрела). По этой причине воздействие барабанов велико не просто на психику человека, но даже на физиологические функции. Именно ритм способен восстанавливать работу сердца и приводить в порядок кровеносную систему, сильнее всего влиять на физическое состояние и эмоции человека. В среднем через полчаса занятий на барабанах повышается настроение у человека. Данное явление связано с эффектом синхронизации.

В частности, внешнего ритма и внутреннего ритма, а вернее ритмов нашего организма. Все ритмические фигуры в музыке известные нам, присутствуют в самом натуральном виде в нашем организме. Всем известно, что наша жизнь основана на различных ритмах – дыхания, сердца, разнообразных движений, отдыха и бодрствования. Каждую секунду в нашем организме звучат миллионы ритмических вариаций в клетках, сосудах, капиллярах и органах. И когда мы начинаем что-то выстукивать, то возникает эффект резонанса, выражающийся в виде эмоционального подъема.

Благодарю всех участников сегодняшнего барабанного круга. Организатор, ведущий и идейный вдохновитель Денис Давидюк

Александр, Школа гармоничного развития личности и тела человека «Древо жизни»

Педагог завжди має бачити можливості. Основна мета в роботі з дітьми — зацікавити, а також допомогти їм навчитися, уникнути напруження, що традиційно є в тандемі «педагог-учень». Підштовхнуло зрозуміти це навчання у Артура Халла (Arthur Hull) — автора ідеї барабанного кола. Сенс барабанного кола в тому, що кожен, незалежно від того, чи грав раніше на ударних інструментах, чи ні, сідає й грає — те, що чує і що може.

Ведучий барабанного кола не є тренером чи педагогом у звичайному розумінні. Його називають фасілітатор, від англійського to facilitatе — спрощувати. Він створює умови й фізичну та психологічну атмосферу: учасники відчувають, що їм грати просто.

Фасілітатора можна назвати звичнішим для нас словом — диригент.

Основа барабанного кола — це ефект спів-настроювання (грати разом, слухаючи колег) і поліритмія. Остання є складною для нашого «вуха», яке налаштоване більше на мелодику, ніж на складний ритм. Головна роль ритму притаманна африканській, латиноамериканській музичним культурам. Завдання фасілітатора — попри всі труднощі, робити гру цікавою.

Відчуття ритму й слуху є в усіх, але дехто немов «затиснутий» і має розслабитися. Раджу педагогам йти до ритміки через «тіло» — через механіку й моторику, тоді все вдаватиметься гармонійно.

Формат кола допомагає створити максимальний контакт учасників. І тут важливіший процес, а не результат: що і як людина робить, а не для чого. Тобто мета — процес і, відповідно, самовідчуття «на виході».

Гра — найпрогресивніший спосіб навчання

Традиційно в дитячих садках використовують маракаси, як простий і зручний інструмент для опанування дітьми. Але маракаси лише на перший погляд — простий інструмент: новачок створює ними більше шуму, ніж організованого ритму.

Я рекомендую використовувати джембе. Насамперед посадка за інструментом є зручною: сідаємо на стілець, кладемо руки на коліна, а між колінами — джембе. Все, грати зручно.

Джембе — західноафриканський барабан. Функції: і соло, і акомпанемент. Виготовляють джембе з суцільного шматка деревини, форма інструмента — кубок із відкритим вузьким низом і широким верхом, на який натягують мембрану зі шкіри. Грають на джембе двома руками. Техніка гри передбачає застосування трьох основних тонів — це низький удар, високий і шльопок.

Основний мій підхід у роботі з дітьми — допомагати їм грати, створити умови, щоб вони пограли разом, так само, як і в барабанному колі. Спершу ми граємо «шум», «голосніше-тихіше», потім пробуємо різні ритмічні фігури. При цьому мою функцію як фасілітатора визначають два слова: «цікаво» й «легко». Я допомагаю дітям відчути ритм і навчитися самим вигадувати власні ритми. Саме такий підхід — гра з дітьми, а не чітке дотримання плану заняття, — найцікавіший і найцінніший досвід.

Гра «Луна»

Ви граєте, дитина або група повторює. Грайте прості ритмічні малюнки. А потім запросіть когось із дітей вийти вперед і зіграти в гру «Луна».

Ця гра — хороший спосіб «зібрати» групу, якщо увага дітей розосереджена. Коли всі переповнені емоціями й потрібно закликати до персональної відповідальності, поставте завдання повторювати ритм за вами. Зазвичай завжди є активна дитина, яка хоче спробувати першою, а за нею — й інші. Так групу легше організувати.

«Особливі» діти — особливе звучання

У співпраці з волонтерською організацією «Соціальна гармонія» я взяв участь у проекті «Барабанограй» для дітей у будинку-інтернаті в місті Біла Церква. Раніше вже мав подібний досвід і знаю, що діти, яких виховують без батьків, особливі. Що ж до дітей з вадами слуху, з діагнозом ДЦП чи дітей-аутистів — у кожному напрямку свої нюанси співпраці.

Як організувати музичні заняття з дітьми, які чують цей світ інакше або не чують взагалі? На початку занять із гри на джембе зазвичай я спонукаю дітей слухати одне одного. У групі були різні діти — і такі, хто зовсім не чує, і ті, хто чує частково, і діти зі звичайним слухом. Практикували найпростіші ритмічні малюнки: зрозумілі й водночас такі, з яких можна скласти елементарну ритмічну композицію.

1. Діти чергують удари правою й лівою руками в центр джембе — «басові» чверті.
2. Правою рукою стало грають «басові» чверті, як у першій вправі, а лівою додають слабкі вісімки «верхнім» тоном — створюють ритмічні малюнки.

Двох вправ уже достатньо, щоб побудувати декілька занять. Діти, які ліпше відчували ритм вже на початку, далі самі могли імпровізувати на тлі цих простих рухів. Загалом діти радісно, з усмішкою виконували ці вправи, разом вчилися слухати й чути одне одного, навіть якщо фізично не чують.

Словами складно переповісти взаємодію дітей. Хтось говорив, що чув вібрацію, хтось — частково чув звучання, хтось орієнтувався лише на те, що бачить, і повторював рухи. Головне — в результаті діти грали й творили разом. Важливо забезпечити їм при цьому максимально комфортні умови. Дітям, яким складніше грати, треба приділяти більше уваги, а тим, кому вдається краще, показувати, що бачите їхній успіх і те, що вони справляються.

Ідіть до дітей і діти навчать вас проводити програми.

Артур Халл

 Ритмотерапія в співіснуванні

Система освіти, яка містить план і поступальний хід за всіма його пунктами, на мій погляд, безнадійно застаріла. Вона має право на існування, але педагоги зобов’язані чітко усвідомлювати, що ми живемо в ХХІ столітті й пріоритети освіти нині абсолютно інші.

Музичний педагог вчить дитину виконувати музику для чогось — щоб опанувати навички гри на інструменті, щоб стати музикантом, культурною особистістю. Але сьогодні музичний педагог може ще й виконувати функцію музичного терапевта. Що це означає? За допомогою музики й гри в колективі треба прагнути прищепити дітям відчуття співтовариства, важливості власної думки, думки іншого та спільного результату.

Педагог вчить робити щось для себе, для когось і для чогось спільного.

Я навчаю дітей принципам взаєморозуміння за допомогою барабанного кола. Діти приходять на заняття й відволікаються від життєвих проблем, забувають про негаразди зі здоров’ям, тут і зараз відчувають комфорт, затишок і зацікавленість. Це найголовніший результат для мене, коли діти йдуть із заняття з усмішкою та вдячністю — мені та одне одному за час, який ми провели разом.

Три лайфхаки:

1. Гра — найбільш природний і найпрогресивніший спосіб навчання, як дітей, так і дорослих: різниці немає, бо грати люблять всі.
2. Щоб барабанщик навчився добре грати, спочатку він має довго тренуватися вистукувати кожен наступний звук екстремально повільно й розкуто. При цьому важливо зберігати ритміку. Спрацьовує правило: що повільніше, то швидше.
3. Розкажіть дітям про коннакол. Це так званий ритмічний спів або вокальна перкусія, що бере витоки в Індії. Традиція такого музикування поки що не розвинена в Україні. Але дітям цікаво буде послухати віртуозів-виконавців у запису та спробувати самим відтворити найпростіші ритмічні формули голосом.

Денис ДАВИДЮК, барабанщик, фасілітатор Drum Circle, Київ

№ 7 ЛИПЕНЬ 2018

На этом небольшом видео фрагмент барабанного круга, который был эмоциональным завершением двухдневного тренинга по командообразованию. От группы поступил осознанный запрос, чтобы я помог им лучше прочувствовать взаимодействие. Я раздал им простые ритмические рисунки. К своим ритмам участники отнеслись очень внимательно и ответственно. То, как это было и как все звучало, впечатлило всех.

Сюжет получился забавный. Неожиданным для меня оказался тот факт, что немало моих знакомых видели его в эфире, не смотря на утреннее время и будний день.

По традиции, приходя к круглым числам, необходимо сделать краткое резюме.

Чего достигли

Проведение программ приносит массу положительных эмоций, впечатлений и совместных позитивных переживаний участникам. Опыт проведения дает уверенность в себе и в том, что людям это необходимо. Особенно необходимо в кризис. Приобретенные и отработанные навыки фасилитатора (ведущий барабанного круга) дают возможность быстро сориентироваться, почувствовать и понять, чего хотят люди, как им помочь этого достичь. Радостные и, не побоюсь сказать, счастливые лица людей, их улыбки и благодарность дают мотивацию и энергию для дальнейшего развития.

Чего хочу

Хочу продолжать проводить барабанные круги. Популяризировать групповую игру на барабанах как естественный способ получения положительных эмоция и ярких впечатлений от жизни. Хочу проводить как развлекательные и ритмо-терапевтические программы, так и тренинги в сотрудничестве со специалистами в этих областях. Хочу, чтобы в сознании людей поселилась мысль, что для расслабления существует множество способов помимо алкоголя. И один из этих способов – игра на барабанах и перкуссии в едином барабанном кругу.

Хочу сказать спасибо за любовь, поддержку, терпение и понимание свей жене Ане. Спасибо вам, мои друзья, учителя, ассистенты и коллеги: Артур Халл, Александр Ковач, Ярослав Лещух, Андрей Мороз, Виктор Герчев, Петр Шперналь, Евгения Гарькавая, Ксения Габдрахимова, Сергей Иванов, Виталий Белов, Владимир Бульба, Ольга Курилко, Виктория Рапп, Анне Парходько. Спасибо всем сотрудникам ивент-агенств и тренинговых компаний, которые занимались организацией барабанных кругов. И особая безграничная благодарность всем участникам, не жалевшим своих улыбок, радости и эмоций. Без вас барабанный круг просто невозможен!

Быть вместе ЗДЕСЬ и СЕЙЧАС, понимать друг друга без слов!

Основной сложностью на пути к достижению этого состояния является остановка мыслительного процесса. Для барабанщиков есть один хороший способ, которым я пользуюсь регулярно. Он заключается в двух одновременно происходящих действиях: я пою вслух себе ровную последовательность нот, указывая сильные доли (например, Та-ка-та-ка-Та-ка-та-ка-Та-ка-та-ка-Та-ка-та-ка), и при этом играю простые ритмические рисунки. Из своего опыта скажу, что этот метод полезен многим музыкантам, независимо от того, на каком инструменте они играют.

Правильное сочетание двух ритмических рисунков – того, что я пою, и того, что я играю – мне удается достичь только из состояния ЗДЕСЬ И СЕЙЧАС. Это невозможно описать словами, так как оно находиться за гранью сознания. Поэтому, как только включается привычный мыслительный процесс, это состояние исчезает. В различных культурах и традициях это называется по-разному: медитация, транс, молитва и т.д.

Самое интересное, что я никак не могу объяснить, как же достичь состояния ЗДЕСЬ И СЕЙЧАС. Я оказываюсь в нем лишь на небольшой промежуток времени: всего несколько минут, а может и меньше. Эти мгновения являются как бы перезагрузкой, расширением границ, которые постоянно устанавливает наше сознание. Это странно звучит, но большинство моих размышлений, заметок в блог, тем для работ на тренингах, приходит ко мне именно после переживания состояния ЗДЕСЬ И СЕЙЧАС: как будто открывается какой-то канал связи со вселенским информационным океаном и оттуда приходит письмо, крупица мудрости. Потом, взяв ручку и тетрадь, тело и мозг спокойно транспонирует эту крупицу в привычные слова и мыслеформы.  Так на меня воздействует ритм и музыка.

И вот теперь я все лучше понимаю феномен барабанного круга. Почему групповой игре на барабанах уделяется так много внимания в США. Каждый раз я вижу лица людей до и после программы.  Большинство из них меняется кардинально, их глаза сияют, а с лица не сходит улыбка. И я понимаю, что на какое-то мгновение им удалось отбросить все свои мысли и переживания о прошедшем и будущем дне, и прожить настоящее. Многие не понимают это, некоторые осознают, совсем немногие уже знакомы с этим состоянием. Но чувствуют его все те, кому удалось расслабиться и довериться общей радости и спокойствию, возбуждению и удовлетворенности, созиданию и творчеству, таким разным процессам, чувствам и эмоциям, которые рождаются внутри нас. Но общее в этом прекрасном событии для всех – быть вместе ЗДЕСЬ И СЕЙЧАС.

Денис Давидюк

* Данная статья является авторской. При использовании материалов этой статьи обязательно указывать ссылку на источник.

Это утро у людей на этом видео было из разряда «занесло». У некоторых оно имело оттенок «похмелье». Но главное, это было утро вне муравьиных троп. А тут ещё и барабанный круг.

Ну ладно, фирма платит – мы поиграем. Такие или подобные мысли читались во взглядах собравшихся. Участники,  должен заметить, между собой были знакомы едва. Большинство из них  увидели друг друга впервые накануне. Оказались в это утро и в этом зале благодаря сотрудничеству с одним известным брендом. Были из разных стран Украина, Белоруссия, Грузия. Одинаковая  у них была разве только рабочая должность, менеджер по работе с брендом.

9-30 Начало. Позавтракав, без особого энтузиазма,  извлекли первые звуки. Играем, я даю несколько рекомендаций, играем. Конечно,  я вместе со всеми попадаю в это удивительное ЗДЕСЬ и СЕЙЧАС. Состояние, которое так искусно избегает наше неугомонное сознание.

И вот, благодаря видео можно увидеть, услышать и даже почувствовать, как наступило это удивительное единство. Каждый играет что-то своё, все играют общее целое. Люди, впервые взявшие барабаны в руки 20 минут назад, впервые встретившие друг друга вчера – сегодня здесь и сейчас единый организм.

Творчество человека безгранично. Творческий потенциал группы невообразим. Спасибо всем прекрасным людям продемонстрировавшим это! Спасибо организаторам, давшим такую возможность! Спасибо учителю и вдохновителю Артуру Халлу  за это удивительный инструмент – барабанный круг.

Денис Давидюк

Барабанный мастер-класс, как в принципе и любой другой, это занятие или последовательность занятий по совершенствованию мастерства игры на барабанах. Он проводится музыкантом-специалистом для начинающих барабанщиков или профессионалов, которые всегда готовы учиться, наблюдая опыт и достижения мастеров. Основной инструмент мастера данного формата является барабан, с помощью которого он демонстрирует аудитории свои умения и навыки, делится своими секретами и открытиями. Следует отметить, что мастер-класс может представлять собой обычное обучающее занятие (учитель-аудитория), а может проходить в виде барабанного круга.

Барабанный круг – это формат музыкальной интерактивной программы подходящий как для опытных музыкантов, так и для совершенно неподготовленной аудитории. В нем одновременно могут принять участие все желающие, и неважно имеет ли участник навыки игры или он взял инструмент в руки впервые в жизни. Здесь на первый план выходит непосредственно коллективная игра, взаимодействие между участниками, групповое и индивидуальное творчество.

Необходимо отметить, что ведущий барабанного круга называется фасилитатором (досл. перевод с англ. facilitator – посредник) не мастер, специалист, профессионал, а именно посредник. И его первостепенной задачей является создание дружеской атмосферы, в которой люди будут чувствовать себя комфортно и безопасно (я имею в виду психологическую безопасность). Роль фасилитатора не ограничивается обязанностями учителя и музыканта. Он также должен быть внимательным, заботливым, открытым, с готовностью помогать людям и группе достичь своей цели.

Итак, основными отличиями барабанного мастер-класса и барабанного круга являются, прежде всего, цели и задачи, которые должны быть достигнуты и решены в результате их проведения.

Целью проведения барабанного мастер-класса является повышение уровня квалификации, знакомство с опытом мастеров в данной области. В процессе решаются те задачи, которые человек поставил для себя, находя ответы на вопросы своего личного обучения и развития.

Цель же барабанного круга состоит в другом. Совершенно разные люди, с совершенно разными должностями, разных возрастов и разных темпераментов, начинают играть вместе. Можно даже сказать – с нуля. Но в течение получаса их игра приобретает форму, каждый находит свое место в общем ритме, и в результате получается неповторимая мелодия, которую они создают здесь и сейчас.

Таким образом, чтобы понять, что необходимо именно вам, вашему коллективу или вашей компании, мастер-класс игры на барабанах или все-таки барабанный круг, вы должны для себя сформулировать цель, которою вы хотите  достичь с помощью данных мероприятий. А они бывают совершенно разными. Это может быть как развлечение на праздник, так и серьезный тренинг по командообразованию.

Денис Давидюк

* Данная статья является авторской. При использовании материалов этой статьи обязательно указывать ссылку на источник.